13 грудня, невелика група харківських бігунів рушає до Краснопілля щоб проводити в останню путь Миколу Литвиненка.
Наш товариш. Чесний, принципіальний, надійний. Спокійний. Кращий у своїй професії. Поет. Багато років він давав фору набагато молодшим бігунам (мені також). Жодного разу Микола не зійшов з траси своїх числених марафонів та «соток».
На нього рівнялися та раділи, що в нас є з кого брати приклад, є на чиє плече спертися..
Коли Микола оселився у Сумській області, в Краснопіллі, він створив там міцний та активний біговий осередок.
Гірка втрата.
Я здогадуюсь, яка мова поширена в Харкові, але Микола спілкувався українською.
Володимир Боровський.